Гонорея у жінок: шляхи зараження, діагностика та лікування

Розлад у стосунках, зруйнована сім’я, загострення хронічних захворювань, стійке безпліддя — далеко не весь перелік проблем, що виникають у житті жінки після зараження гонореєю. Статеві інфекції — це не тільки медична, а й соціальна проблема, а гонорея впродовж багатьох років і навіть століть зберігає лідерство за поширеністю в усьому світі серед захворювань, що передаються статевим шляхом. Далі ми докладніше розглянемо що таке гонорея, які вона має симптоми та як можна вилікувати захворювання. А лікувати радимо в клініці «JMC» у фахівців, які впоралися з цією проблемою у пацієнтів на 100%. Докладніше за посиланням: https://jmc.org.ua/.

Що таке гонорея

Гонорея — це інфекція, що передається переважно статевим шляхом. Сором’язливо завуальована назва гонореї — «французький нежить», знайома нам за творами Гі де Мопассана та інших класиків, дуже точно відображає її суть. Нежить — тому що основна ознака зараження пов’язана з характерними слизовими виділеннями зі статевих органів. А прекрасна Франція традиційно представляється країною красивих жінок і бурхливих романів.

Збудник гонореї — грамнегативні бактерії Neisseria gonorrhoeae з групи надзвичайно заразних мікроорганізмів — диплококів.

Гонококи паразитують у природних умовах тільки в людському організмі. Вони вирізняються здатністю до життєдіяльності всередині різних клітин: лейкоцитів, клітин епітелію і навіть всередині найпростіших, наприклад, трихомонад. Їхній життєвий цикл починається під час потрапляння на слизову оболонку піхви, ротової порожнини, прямої кишки. Інфекція спричиняє гнійне запалення слизових.

Помилково думати, що захворіти можна тільки внаслідок безладного статевого життя. Гонорея дуже широко поширена. За даними медичної статистики, у світі щорічно діагностується понад 60 млн випадків захворювання на гонорею.

Небезпека захворювання пов’язана з тим, що носій інфекції може не підозрювати про те, що він заражений. Особливо це стосується жінок, у яких у половині спостережень гонорея протікає безсимптомно. У чоловіків безсимптомний перебіг гонореї спостерігають приблизно у 20% хворих. Часто хронічну форму гонореї діагностують у жінок уже під час звернення до лікаря із симптомами інших патологій, що розвинулися внаслідок інфікування гонококом. У чоловіків безсимптомна форма зустрічається лише в 10% спостережень.

Шляхи зараження

Як і будь-яке інше венеричне захворювання, гонорея передається в переважній більшості спостережень під час незахищених статевих контактів. Не можна ігнорувати й ризики інфікування в побутових умовах.

Статевий шлях

Сама назва групи захворювань, до яких належить і гонорея, говорить сама за себе: основна їхня причина — секс з інфікованим партнером. На частку інтимних контактів припадає 99% заражень і в чоловіків, і в жінок. Незахищений секс із носієм інфекції далеко не завжди призводить до хвороби, але у жінки ймовірність захворіти після такої інтимної зустрічі набагато вища, ніж у чоловіків.

Контагіозність гонореї, тобто здатність гонококів передаватися від однієї людини іншій, становить у жінок 50-70%, тобто більш ніж половина з них під час статевого акту з хворим партнером гарантовано будуть інфіковані. У чоловіків цей показник дещо нижчий — 25-50%.

Хто в групі ризику?

Серед факторів ризику зараження гонореєю:

• безтурботність при виборі партнера;
• нехтування елементарними засобами захисту (секс без використання презерватива);
• наявність інших венеричних захворювань або ВІЛ;
• асоціальний спосіб життя, заняття проституцією;
• для чоловіків — секс із чоловіками.

Лікарі рекомендують регулярно, раз на рік, проходити обстеження на виявлення гонореї, якщо ви сексуально активна жінка у віці старше 15 років, яка змінює статевих партнерів. Дотримання обережності під час статевих контактів і обов’язкове використання презерватива має бути в пріоритеті в кожної жінки, і з цього правила не повинно бути винятків.

Побутовий шлях

Інфікування гонореєю в побуті в медичній практиці трапляється набагато рідше, оскільки гонококи швидко гинуть у зовнішньому середовищі й нестійкі до фізичного та хімічного впливу.

Основна причина побутового зараження — недотримання елементарних правил особистої гігієни. Інфекція може потрапити в організм під час використання рушників і мочалок, якими милася і витиралася хвора людина, носіння чужої нижньої білизни тощо. Через анатомічні особливості будови зовнішніх статевих органів, дівчатка хворіють на побутову гонорею значно частіше за хлопчиків.

Фактором ризику зараження новонародженої дитини є проходження родовими шляхами інфікованої матері під час природних пологів. Випадків внутрішньоутробного зараження в клінічній практиці не виявлено. У новонароджених гонококи найчастіше вражають очі, викликаючи запалення кон’юнктиви (гонобленорею). У профілактичних цілях відразу після пологів очі дитини промивають альбуцидом або 1% розчином нітрату срібла.

Гонобленорею часто діагностують і в дорослих жінок із латентною або слабко вираженою формою гонореї. Інфекція потрапляє на кон’юнктиву через рушник, що використовується для інтимної гігієни, або через руки.

Симптоми

Основна відмінність жіночої гонореї від чоловічої полягає в тому, що майже в половини пацієнток ознаки захворювання виражені слабо або залишаються взагалі непоміченими. Діагноз з’ясовується при зверненні до лікаря зі скаргами, характерними для інших запальних патологій сечостатевої системи.

Скарги пацієнток здебільшого пов’язані з болючим сечовипусканням, виділеннями зеленого або жовтого кольору, дискомфортом під час інтимної близькості, болем внизу живота, порушенням менструального циклу.

Інкубаційний період

Перші ознаки інфікування у жінок з’являються через 3-5 днів після потрапляння бактерій в організм, але на тривалість інкубаційного періоду впливає низка чинників.

Наприклад, якщо одночасно з гонококами відбулося також зараження іншою патогенною мікрофлорою, перші симптоми можуть з’явитися тільки за два тижні, а іноді й за місяць. За час інкубаційного періоду збудник проникає зі слизового шару в підслизовий і далі в лімфатичну систему.

Період інкубації збільшується, якщо жінка на момент приймала антибактеріальні препарати. У цьому разі активність збудника гонореї може бути пригнічена, і захворювання протікатиме в безсимптомній формі.

Клінічні прояви

Симптоматика гонореї різниться залежно від локалізації запалення та форми захворювання.

Якщо ж хвороба проявилася відразу після закінчення інкубаційного періоду, то до найзагальніших симптомів гонококового ураження відносять:

• рясні гнійні або гнійно-слизові виділення з піхви;
• неприємні відчуття, свербіж у ділянці зовнішніх статевих органів і піхви;
• хворобливе сечовипускання;
• гіперемія і набряклість у ділянці статевих губ.

Ці симптоми характерні в разі потрапляння інфекції в піхву.

У разі інфікування ротової порожнини розвивається гонококова ангіна, симптоми якої — підвищена температура, біль у горлі та гнійний наліт на мигдаликах.

Якщо гонококи проникли в пряму кишку, то пацієнтки скаржаться на гострий біль під час дефекації та гнійні виділення з ануса.

У разі переходу захворювання в хронічну форму його симптоми зберігаються, але стають менш помітними, проявляючись тільки в період загострення. Активізувати процес можуть:

• сексуальний контакт;
• менструація;
• вживання гострих приправ і спиртних напоїв;
• переохолодження.

У період ремісії симптоми патології практично непомітні, жінка вважає себе здоровою. Оскільки жодних зовнішніх проявів хвороби немає, вона може легко погодитися на незахищений секс, заразивши партнера, який нічого не підозрює.

Діагностика

Діагностичний алгоритм у разі підозри на гонококову інфекцію розроблений давно й успішно застосовується на практиці.

Перший і обов’язковий етап діагностики — збір анамнезу, зовнішній огляд статевих органів і дослідження шийки матки за допомогою гінекологічного дзеркала. До об’єктивних ознак гонореї, які лікар може побачити під час огляду навіть за відсутності виражених симптомів, належать:

• набряк і почервоніння в ділянці сечовипускального каналу, закупорка залоз;
• гнійні виділення з домішкою слизу з уретри і піхви;
• запалення стінок піхви;
• набряклість і виразка цервікального каналу;
• набряк і гіперемія шийки матки та низка інших ознак гнійного запалення слизових оболонок.

Після первинного огляду лікар призначає необхідні аналізи та тести.

Діагностичні заходи включають комплекс обов’язкових процедур:

• збір анамнезу та огляд статевих органів;
• бактеріоскопія — аналіз мазка для визначення збудника;
• бакпосів — поміщення біоматеріалу в спеціальне живильне середовище.

У сучасних лабораторіях широко використовують метод ПЛР-діагностики, що дає змогу виділити з будь-якого біоматеріалу ДНК збудника інфекції. ПЛР використовується за наявності сумнівів у наявності саме гонокока, оскільки ці бактерії дуже чутливі до впливу зовнішнього середовища і легко змінюють свої культуральні та морфологічні ознаки.

Лікування гонореї у жінок

В основі лікування гонореї лежить антибактеріальна терапія. Вона проводиться комплексно і включає вживання лікарських засобів для захисту печінки, пробіотиків для збереження нормальної мікрофлори піхви, протигрибкових і загальнозміцнювальних препаратів.

Лікування повинні пройти всі статеві партнери! У період проходження курсу терапії під повну заборону потрапляють будь-які алкогольні напої та статеві контакти. Знову займатися сексом можна через 7 днів після завершення лікування. Пам’ятайте, що гонореєю можна заразитися повторно, якщо вступити в близькість з інфікованою людиною.

Розробка схеми лікування і вибір антибіотиків перебувають у компетенції лікаря. Компоненти терапевтичного комплексу підбираються суворо індивідуально залежно від характеру захворювання і його форми.

За відсутності ефекту від консервативного лікування та наростання клінічної картини гострого запалення призначають хірургічне втручання для розтину й санації гнійного вогнища. Таку операцію проводять методом лапароскопії. Якщо ж відбулося дренування (і злиття) вмісту гнійного вогнища в порожнину малого таза, виконують екстрену порожнинну операцію — санацію і дренування черевної порожнини. За перитоніту різко зростає ризик необхідності видалення придатків.

Профілактика

Головний принцип профілактики гонореї — виключити незахищені статеві контакти. Мінімізувати ризик зараження допоможе нормалізація статевого життя, відмова від сексу з випадковими партнерами, регулярного вживання алкоголю.